Ніч лагідна [Френсіс Скотт Фіцджеральд] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (143) »
Френсіс Скотт Фіцджеральд Ніч лагідна
Ф. С. Фіцджеральд і Американська мрія
Доля Френсіса Скотта Фіцджеральда, який належав до плеяди видатних американців, які прийшли в літературу США після Першої світової війни, була сповненою протиріч: блискавичний успіх у широкого читацького загалу вже перших публікацій письменника й досить скромні, а то й суперечливі відгуки респектабельної критики, яка так і не визначилася остаточно в його оцінці аж до самої смерті майстра. Френсіс Скотт (Кій) Фіцджеральд народився 24 вересня 1896 року в католицькій родині, в містечку Сен-Пол (штат Міннесотта). У Сполучених Штатах, де не було аристократії як такої, батьки його належали до «верхнього середнього класу», отже, уважалися в місті дуже поважаними. Мати походила із досить забезпеченої південної родини, а батько, далекий нащадок колись могутнього ірландського аристократичного клану, був не дуже успішним бізнесменом. На єдиного сина (дві дочки Фіцджеральдів померли) мати, яка мала серед предків письменника й сама колись намагалася писати, покладала великі надії, та й сам він, мабуть, відчув хист до письменництва досить рано — перше оповідання написано в 13 років. Хлопчик спочатку навчався в католицькій школі в Нью-Джерсі, а далі, склавши іспити, вступив 1913 року до вельми престижного Принстонського університету. Навчався він там не блискуче, проте й не прагнув до навчання понад усе. Згодом він визначив Принстонський університет цього часу як «найприємніший сільський (country) клуб в Америці», а собі поставив завдання через цей клуб увійти в достойне товариство. Цього він не зміг домогтися через спортивну кар’єру, адже у футболі виявився нездарою, натомість компенсував активною літературною діяльністю. Він був активним членом престижного університетського літературного клубу «Трикутник» (до президенства не дійшло, здебільшого, через невчасну хворобу), студентського видання «Тигру». Звісно, й сам писав. Двоє тогочасних приятелів — поет Джон Піл Бішоп та критик Едмунд Вілсон стали його найближчими друзями й ангелами-охоронцями на все подальше життя. Навесні 1917 року США вступили в Першу світову війну. Ф. С. Фіцджеральд був комісований до армії. Переконаний, що приречений на загибель, у військовому таборі, куди молодь послали на військове навчання, він гарячково працює над першим у своєму житті романом «Романтичний егоїст», бажаючи залишити людям сліди власної геніальності. Однак він не був навіть відправленим до Європи. Проходячи треннінг в Алабамі, молодий лейтенант зустрівся із дочкою місцевого судді, блискучою сімнадцятилітньою світською південною красунею Зельдою Сейр. Кохання було взаємним і бурхливим. Проте ані сама дівчина, ані її батьки й гадки не мали про шлюб із безвісним симпатичним незаможним юнаком. І, полишивши армію, Фіцджеральд вирушає до Нью-Йорка. Написаний роман він пропонує видавництву «Скрібнерс» — як виявилось, назавжди зв’язавши з ним свою письменницьку долю. Молодий редактор видавництва Макс Перкінс, якому довелося стати «хрещеним батьком» кількох найвидатніших авторів повоєнної генерації американських письменників, відзначив твір як перспективний, але зажадав багатьох доробок. Фіцджеральд влаштовується працювати в рекламне агентство, а ночами пише новели, вірші, скетчі, сценарії, пише дуже швидко та інтенсивно (незрілі речі повертаються з видавництв). Але головне — доопрацьовує роман. І коли 1919 року він знов приносить його до видавництва, Перкінс умовляє старших товаришів видати твір. 1920 року під назвою «По той бік раю» (This Size of Paradise) роман побачив світ і молодий автор одразу ж став знаменитим і забезпеченим. Звісно, перший твір двадцятирічного письменника не був шедевром з точки зору літературної майстерності. Проте в ньому було висловлено емоційний досвід цілої юної генерації американців, які прийшли в життя після Першої світової війни і чия психіка ще сильніше, ніж у їхніх попередників, була враженою, як писав Фіцджеральд, «страхом перед убогістю і поклонінням успіху», які, подорослішавши, усвідомили, що «всі боги вмерли, всі війни відгриміли, будь-яка віра підірвана». Ніщо не зв’язує персонажів його першого твору зі світом праці, обов’язків, накопиченням, соціальною практикою, навіть боротьбою за виживання. Зневірившись у приземлених буржуазнах ідеалахи, герої пурхають життям мов метелики, багаті, розкуті, вільні... й спустошені, нещасні, бентежні, гинучі. Старше покоління було стурбоване самою тональністю цієї прози. Президент Принстона Джон Грієр надіслав своєму колишньому студентові обуреного листа, проте молодші читачі були у захваті. Щирість почуття, гострота сприйняття, насиченість і витонченість описів, емоційна переконливість, повнокровність образів, вишуканість стилю — усе це сприяло гучному успіху першого талановитого роману. За десять років Фіцджеральд писав, згадуючи початок своєї творчості: «Мене винесло хвилею, мене- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (143) »
Последние комментарии
3 часов 32 минут назад
5 часов 49 минут назад
20 часов 30 минут назад
20 часов 31 минут назад
1 день 1 час назад
1 день 5 часов назад