Леонід Кіндратович Чернов
RSS канал автораЛеонід Кіндратович Чернов (Малошийченко) народився 3 (15) січня 1899 р. в українському містечку Олександрія в родині страхового агента. «Дід по батькові — селянин-баштанник, батько матері — робітник, матрос, бунтар, бурлака» — писав він в автобіографії 1933 р. Цей образ «бунтаря й бурлаки» Чернов свідомо культивував усе своє недовге життя: «Коли побачите людину у вигляді молодого капітана далекої плавби, що у футлярі несе дорожню машинку, або що, маючи… хорошу європейську поставу, буде зі скаженим захопленням доводити гурткові письменників про незрівняну насолоду їздити на мотоциклі, — то знайте, що це вже дійсно я, Леонід Чернов, що носить зараз на Україні це зовсім випадкове російське прізвище, тому що справжня в мене — Малошийченко». У дитинстві майбутній поет і письменник був під враженням революційних ідей. У гімназії видавав нелегальний ілюстрований сатиричний журнал «Рогатка», через який закинув навчання й був відрахований. Продовжив навчання в Кишиневу, де в 1917 р. брав участь у революційних подіях. Організував у Кишиневу театр учнівського союзу, у якому виступав як драматург, режисер і актор; у тому ж 1917 р. — перша газетна публікація (за підписом Л. Чернов). Згідно з автобіографією Чернова, в 1917 р. він перебрався в Одесу, вчився на математичному факультеті; з осені 1918 — на медичному факультеті в Катеринославі. В 1919 р. видавав в Олександрії недовговічний гумористичний щотижневик «Рубикон». З 1920 р. — гастролював по Україні як актор Олександрійського театру, для якого писав агітаційні п'єси, з 1921 працював у театрі ім. І. Франка. У ці роки Чернов пише п'єси, ряд поем, футуристичні «міжпланетні» вірші (деякі з них були знищені з політичних побоювань у період Громадянської війни, доля інших залишається невідомою). 1922 року Чернов брав участь у створенні театрального об'єднання «Махудрам» («Майстерня художньої драми»). В 1923 р. побував у Москві й, імовірно, Петрограді, познайомився з імажиністами, потім виїхав у Сибір і на Далекий Схід. Наприкінці 1923 р. у Владивостоці виходить імажиністський збірник віршів Чернова (російською мовою) «Профсоюз сумасшедших»; він публікується в місцевій пресі й друкує в журналі «Приморский огонёк» свої перші оповідання. Улітку 1924 р. у якості оператора кінохроніки й журналіста Чернов вирушає в плавання на пароплаві «Трансбалт» (за маршрутом Владивосток — Цейлон — Індія — Червоне море — Суецький канал — Середземне море — Стамбул — Одеса); цю подорож Чернов описав у книзі «125 днів під тропіками» (1928, 1931, українською мовою). Плаванням на «Трансбалте» навіяна й повість «Пригоди професора Віл’яма Вокса на острові Ципанго». В Одесі Чернов зблизився з місцевими футуристами, друкувався в журналах «Юголеф» і «Шквал» (подорожні замітки «Через тропіки під радянським прапором»), працював на кінофабриці. Тут же в 1925 р. вийшла його перша українська книга «Самольот на селі». На початку 1925 р. Чернов виїхав до Ленінграда, де в Академії мистецтв вчилася його перша дружина В. М. Білаковська (1901-1965), тісно зійшовся зі членами «Войовничого ордена імажиністів»; планувалося його участь у так і не виданому збірнику групи, яка незабаром розпалася. Перебування в Ленінграді було перервано туберкульозом, що раптово відкрилися в Чернова (придбаним, за рядом джерел, «у бенгальських джунглях»). Чернов згадував, що півтори року він пролежав у будинку батька й, хоча харкав кров'ю, їздив на мотоциклі прощатися зі степами своєї країни й писав жалібні вірші. Після курсу лікування в Харкові Чернов почав «зводити будинок заново», відтепер як україномовний автор. Наприкінці 1920-х рр. він активно публікувався в українській періодиці (журнали «Червоний шлях», «Всесвіт», «Нова ґенерацiя», «Літературний ярмарок», «Універсальний журнал» і інші видання), увійшов до літературно-художнього об'єднання «Авангард» і став одним із провідних авторів журналу «Червоний перець», у якому друкував фейлетони й гуморески. В 1928-1931 рр. вийшли книги прози Чернова «Сонце під веслами» (1929), «Диваки прикрашають світ» (1929), «Людина з iншої планети» (1931), поема «Фронт» (1931) та ін. У цілому за життя Чернова було опубліковано 10 його книг. Леонід Чернов помер 23 січня 1933 р. Незабаром після його смерті в Харкові вийшов підготовлений автором збірник вибраних віршів і поем «На розi бур». Рання смерть не врятувала Чернова від сталінських репресій: уже в 1934 р. його добутки були вилучені і піддалися забороні й з тих пор у радянський час не перевидавалися. 1997 року кілька віршів Чернова російською мовою були включені в книгу «Поеты-имажинисты», що була видана в серії «Библиотека поэта». В 2005 р. в Одесі невеликим тиражем був виданий збірник віршів, прози й листів Чернова «Кобзар на мотоциклi»; в 2006 році в Харковы вийшов бібліографічний покажчик «Український письменник Леонід Чернов (Малошийченко) (1899–1933)».
Язык: Показывать: Сортировать по:
Показываем книги: (Автор) (все книги на одной странице)
По форматам: fb2 книги - 8 (5.11 Мб), djvu книги - 1 (17.79 Мб)
Всего книг: 9. Объём всех книг: 23 Мб (24,005,880 байт)
Всего оценок - 8, средняя оценка книг автора - 4.25 | |
Оценки: нечитаемо - 1, плохо - 0, неплохо - 0, хорошо - 2, отлично! - 5 |
Автор
З часопису УЖ 1928, 1929Драматургия Поэзия Советская проза
Зарегистрируйтесь / залогиньтесь для выкачки нескольких книг одним файлом.
Впечатления
Вы годы издания смотрите? Тогда Зеленских и в помине могло не быть, а автор уже писал. Он писал на языке своих предков, а во что превратили его потомки - совершенно другой момент. И да - я ватник, если кому-нибудь надо будет зацепится, что защищаю книги на украинском. И я скорблю о погибающих ребятах и наших, и их: потому что даже не Поганский, а как раз таки западно-американский мир основовиновник всего этого ужаса. И ещё: если надо что-то кому-то что-то возразить - выше раздела "Все впечатления" есть блок форумов - туда! Не будем сильно засорять рубрику, доя этого не предназначенную, да?
Отвечу цитатой из клипа группы "Ленинград"."Вообще-то Россия многокультурная страна,здесь не только русские живут.Согласен и я очень этому рад..." Я тоже этому рад,а Зеленский ? Какой у него язык?Украинский? Иврит?Идиш? НЕТ ! Доллары его язык и его вера !
А что padre делает в славянской и православной библиотеке? Здесь есть книги и на болгарском языке, и если поискать - еще на паре западно-славянских. Что теперь, всех под одну гребёнку? Да и ещё угроза настучать.Как это... Низко, подленько... Иезуитски, что ли? Уж не подсыл ли =_=
ПОЧЕМУ сайт выставляет книги на языке Зеленского? ВАМ не стыдно. Может стукнуть куда следует?
Последние комментарии
19 часов 59 минут назад
20 часов 13 минут назад
21 часов 21 минут назад
1 день 8 часов назад
1 день 8 часов назад
1 день 9 часов назад