Карлсон прилітає знов [Астрід Ліндгрен] (fb2) читать постранично, страница - 1
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (29) »
Астрід Ліндгрен. Карлсон прилітає знов
Астрід Ліндгрен Карлсон прилітає знов Переклад Ольги Сенюк
© A.Lindgren. Karlsson på taket flyger igen, 1962 © О.Сенюк (переклад), 1990 © Ілун Вікланд (ілюстрації) Джерело: А.Ліндгрен. Пеппі Довгапанчоха. Малий і Карлсон, що живе на даху. К.: Веселка, 1990. 620 с. С.: 379-494. OCR & Spellcheck: SK (ae-lib.org.ua), 2004 Це друга частина трилогії. Справжня назва: Карлссон, що живе на даху, прилітає знову.Зміст
Знов удома У Карлсоновій хатці Карлсонова пригода з булочками Карлсон запрошує Малого на бенкет з булочками Карлсон і телевізор Карлсонів дзвоник Невеличкий привид із Васастаду Карлсон не привид, а просто Карлсон Значна дама, що ходить і літає Вродливий, розумний і до міри затовстийЗнов удома
В селі було чудово. Малий цілими днями грався і майже не згадував про Карлсона. Та як канікули скінчилися і він повернувся до Стокгольма, то, тільки-но пе-пеступивши поріг, зразу спитав: - Мамо, а ви ні разу не бачили Карлсона? - Ні, не бачила. Адже він полетів собі геть. - Навіщо ви так кажете,- дорікнув її Малий.- Я хочу, щоб він і далі жив на даху. Він повинен вернутися. - Але ж ти маєш тепер Бімбо,- намагалася заспокоїти його мама. Вона гадала, що пора б уже Малому забути про Карлсона. Малий погладив Бімбо. - Звісно, Бімбо дуже гарний, але він не має пропелера і не може літати. Та й гратися з Карлсоном цікавіше. Малий помчав до своєї кімнати й відчинив вікно. - Карлсоне, ти там? - гукнув він з усієї сили. Проте відповіді не було. А назавтра в Малого почалось навчання в школі. Тепер він був у другому класі. Після обіду він щодня сидів у себе в кімнаті й готував уроки. Вікно Малий тримав відчинене, щоб почути, коли часом загуде щось так, як Карлсонів моторчик. Проте гули тільки машини на вулиці та ще інколи літаки, пролітаючи над дахами. А Карлсонового моторчика так і не чути було. [379] - Він таки полетів геть,- сумно зітхав Малий.- І ніколи вже не повернеться. Вечорами хлопчик лежав і думав про Карлсона, а часом і схлипував нишком під ковдрою, щоб ніхто не бачив. Так минали дні: то школа, то уроки, а Карлсона все не було. Якось надвечір Малий сидів у кімнаті і давав лад своїм маркам. В альбомі в нього зібралося вже багато марок, але частину ще треба було наліпити. Малий узявся ліпити їх і швидко впорався. Лишилася тільки одна марка, найкраща - її він відклав наостанок. То була німецька марка з Червоною Шапочкою і вовком. Вона страх як подобалась Малому. Він поклав її перед собою на столі. І враз почув за вікном гудіння. Таке гудіння, немов... о, справді, схоже на Карлсонове! І то таки був Карлсон. Він шугнув просто у вікно й вигукнув: - Ге-гоп, Малий! - Гей-гоп, Карлсоне! - гукнув Малий. Він схопився з місця, радий-радісінький, і стежив, як Карлсон двічі облетів лампу під стелею і врешті приземлився перед ним. Тільки-но Карлсон спинив моторчика, крутнувши за ґудзика на животі, як Малий кинувся обіймати його. Та Карлсон відіпхнув його пухкою ручкою і сказав: - Спокійно, тільки спокійно! Нема в тебе чогось попоїсти? Наприклад, тюфтельок? Або, може, торта з кремом? Малий похитав головкою: - Ні, мама сьогодні не смажила тюфтельок. А торт у нас буває тільки на іменини. Карлсон пирхнув. - І що це за люди? «Тільки на іменини...» А коли [380] приходить давній приятель, що не бував місяцями? Твоїй мамі годилося б подумати, чим його зустріти. - Так, але ж ми не знали...- почав Малий. - Не знали! - обурився Карлсон.- Ви повинні були сподіватися! Повинні були сподіватися, що я можу прилетіти сьогодні, і твоїй мамі вже цього мало бути досить, щоб вона одною рукою ліпила тюфтельки, а другою підбивала крем. - На підобідок у нас сьогодні була ковбаса,- знітився Малий,- може, хочеш... - Ковбаса, коли приходить давній приятель, що не бував місяцями?! - Карлсон знову пирхнув.- Ну, звісно, як зв'яжешся з такою родиною, то навчишся обходитись абичим... Неси сюди ковбасу! Малий щодуху помчав до кухні. Мами не було вдома, пішла до лікаря, і він не міг її спитатися за ковбасу. Але ж як було не пригостити Карлсона! На тарілці лежало ще п'ять кружалець, і Малий забрав їх усі. Карлсон накинувся на ковбасу, мов шуліка. Він напхав повен рот і начебто був цілком задоволений. - Ну,- сказав він,- щоб ковбаса мені страшенно смакувала, не можу сказати. Звісно, це не те, що тюфтельки, але від декого чогось путнього годі й чекати. Малий збагнув, що то він «дехто», тому швидко звернув мову на інше. - Гарно тобі було в бабусі? - запитав він. - Так гарно, що й сказати не можна. Тому я й не думаю нічого казати,- відповів Карлсон, жадібно вминаючи ковбасу. - Мені також було гарно,- сказав Малий і почав розповідати Карлсонові, що він робив у бабусі.- Моя бабуся така добра, така ласкава. Ти б навіть не повірив, як вона зраділа, коли я приїхав. Вона страх як- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (29) »
Последние комментарии
11 часов 10 минут назад
11 часов 28 минут назад
11 часов 37 минут назад
11 часов 38 минут назад
11 часов 41 минут назад
11 часов 59 минут назад