Інтернаціоналізм чи русифікація? [Іван Михайлович Дзюба] (fb2) читать постранично

ІВАН ДЗЮБА «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

ЗМІСТ http://vk.com/with_books

Переднє слово……………………………………………………………………………………2

Від автора: з відстані чверті століття………………………………………………………….10

Лист до Першого секретаря КПУ…………………………………………………………...…14

Інтернаціоналізм чи русифікація?..............................................................................................19

І. Можливість помилок і припустимість критики в національній справі…………………..27

II. Важливість і місце національного питання………………………………………………..30

III. Сили, що підготували ревізію ленінської національної політики………………………35

IV. Майбутнє націй: нації за комунізму……………………………………………………....39

V. Національне почуття, національна свідомість, національні обов’язки………………….46

VI. Про соціалістичні республіки та форми їхнього співробітництва…………………...…49

VII. Пугало "українського буржуазного націоналізму" і реальність російського

великодержавного шовінізму як головної небезпеки в національному будівництві

СРСР………………………………………………………………………………………….....52

VIII. Рівність фактична і рівність формальна……………………………………………...…91

IX. Українізація та її розгром……………………………………………………………...…100

X. Русифікація і механізм русифікації………………………………………………………105

XI. Русифікація інших народів та денаціоналізація суперечать інтересам самого

російського народу……………………………………………………………………………127

XII. Розрив між теорією і практикою; плутання слідів свідомофальшивою

фразеологією…………………………………………………………………………………..131

XIII. Національне питання є водночас і питанням соціальним, питанням всесвітньо-

історичним…………………………………………………………………………………….147

XIV. Уряд УРСР як речник національної цілості: його відповідальність за націю………149

З відстані чвертьстоліття. Післяслово……………………………………………………….163

Виступ на І Всесвітньому форумі українців………………………………………………...178

"Навколоювілейне"……………………………………………………………………………187

Леонід Бойко. Як розпинали Івана Дзюбу…………………………………………………..195

1

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Пропозиція видати працю понад тридцятирічної давності, написану на суто злободенну

тоді тему, була для мене досить несподіваною. Мені здавалося, що вона звучатиме сьогодні

архаїчно, насамперед через характерний для радянських часів "цитатний" (посилання на

авторитетів!) спосіб арґументації. До того ж, від багатьох поглядів того часу я давно і

далеко відійшов, а деякі ідеї та оцінки виявилися настільки наївними, що мені прикро про

це й згадувати.

Але в очах видавців це виглядало інакше. По-перше, казали вони, дивно і нелогічно, що

праця, в якій ідеться про українські проблеми і яка видана в багатьох країнах кількома

світовими мовами, ніколи не виходила на батьківщині окремою книгою (запізніла

публікація в журналі "Вітчизна" 1990 року тут до уваги не береться, бо журнальна

публікація не має тієї ваги і доступності, що окреме видання). По-друге, казали видавці, проблеми, зачеплені в "Інтернаціоналізмі чи русифікації?", на жаль, стоять перед

Україною і сьогодні, й, отже, праця зберігає свою актуальність, принаймні почасти.

Перечитавши свій давній і напівзабутий текст "новими очима", я прийшов до висновку, що

думка видавців має свої підстави, і погодився з їхньою пропозицією.

Справді, і сьогодні державно незалежна Україна не позбулася багатьох аспектів колишньої

колоніальної залежності — як у вимірах економіки та політики, так і особливо у вимірах

самоусвідомлення та "ментальності". А у сфері культури і мови "здобутки"

підколоніального становища не тільки збереглися майже повністю, а й у дечому

примножуються. На зміну гаслові початку XX ст.: "Коммунизм говорит по-русски", прийшло не дуже мовлене вголос, але могутньої анонімної дії гасло кінця XX ст.: "Бизнес

говорит по-русски" (і трохи англійською, додамо). Грабіжницько-мафіозний "ринок", мотивований лише бажанням якомога швидшого і якомога більшого зиску (та ще за умов

державно-податкового і державно-хабарницького здирства), напропале експлуатує

історично спотворену культурно-мовну ситуацію і далі виштовхує, "відторгає" українську

мову й культуру, активно діє проти них (а тим самим — хоч і не тільки тим — і проти

України).

Українська преса сьогодні