Мері Поппінс. Мері Поппінс повертається [Памела Ліліан Треверс] (fb2) читать постранично

© П.Л. Треверс

© Є.А. Горева (переклад), 181

Джерело: П. Л. Треверс. Мері Поппінс. К.: Веселка, 181. 1 с., іл.

Сканування і коректура: SK (ae-lib.org.ua)

Зміст

Частина перша: Мері Поппінс

Східний вітер

Смішильний газ

Міс Жайворон та її Ендрю

Корова-танцюристка

Місіс Коррі

Про Джона та Барбару

Повний місяць

Західний вітер

Частина друга: Мері Поппінс повертається

Змій

Міс Ендрю та її Жайворон

Кулька кульці не рівня

Середа - нещасливий день

Карусель

Частина перша: Мері Поппінс

СХІДНИЙ ВІТЕР

Якщо ви хочете знайти Вишневу Вуличку, простісінько розпитайте туди дороги у Регулювальника на перехресті. Він трохи зсуне набік шолома, задумливо почухає потилицю, а тоді наставить у той бік здоровенний палець своєї руки у великій білій рукавичці й скаже:

- Спочатку праворуч, потім ліворуч, тоді знов одразу праворуч - і ви там. Щасливої

І справді, коли ви йтимете точнісінько, як він сказав, то неодмінно опинитесь там - якраз посеред Вишневої Вулички: по один бік тягнуться будинки, по другий бік - Парк, а посередині наче до танцю стали вишні.

І коли ви шукатимете Будинок Номер Сімнадцять,- а, мабуть-таки, шукатимете, бо про нього уся оця книжка,- то дуже легко його знайдете. По-перше, це найменший будинок на всю Вуличку. А крім того, він єдиний трохи облупаний, і його б треба пофарбувати.

Але містер Бенкс, його господар, заявив своїй дружині, місіс Бенкс, - нехай, мовляв, вибирає: або гарненький, чистий, затишний будинок, або четверо дітей. Те й друге заразом він не потягне.

І місіс Бенкс, гаразд обміркувавши справу, вирішила, що вже краще нехай у неї буде її Джейн, старшенька, і Майкл, трохи молодший, і Джон з Барбарою, Близнята - найменші.

Отак воно й вийшло.

Ось чому родина Бенксів оселилася в Будинку Номер Сімнадцять, разом з місіс Брілл, що варила їм їсти, і з Елін, що подавала до столу, і з Робертсоном Еєм, що підстригав газон, чистив ножі й черевики і, як завжди казав містер Бенкс, «марнував свій час і мої гроші».

І, крім них усіх, була ще нянька Кеті, про яку, правду кажучи, не годилося б і згадувати в цій книжці, бо саме тоді, коли починається моя розповідь, нянька покинула Будинок Номер Сімнадцять.

- Пішла собі, нікого не попередивши. Що ж мені тепер- робити? - бідкалася місіс Бенкс.

- Дати оголошення в газету, люба моя,- обізвався містер Бенкс, взуваючись у черевики.- І хотів би я, щоб ще й Робертсон Ей пішов собі, нікого не попередивши, бо він знов почистив тільки один черевик, а до другого й пальцем не торкнувся. Люди можуть подумати, ніби я дуже однобокий!

- Ну, це вже такі дрібниці! - сказала місіс Бенкс.- І ти не порадив, що мені робити з нянькою Кеті.

- Не знаю, як ти можеш щось з нею зробити, коли її немає,- відповів містер Бенкс.- Якби це був я, тобто, якби я був на твоєму місці, я б послав когось у «Ранкову газету» дати оголошення, що Джейн, і Майклові, й Джонові, й Барбарі Бенкс (не кажучи вже про їхню матір) потрібна якнайкраща нянька за якнайменшу плату і негайно. Тоді почекав би трохи й почав дивитись, як няньки стають у чергу під нашою хвірткою, і був би на них дуже сердитий, що вони затримують вуличний рух і мені через них доведеться дати шилінг Регулювальникові за клопіт. А тепер я мушу йти.

У-у-ух, ну та й холодюка, мов на Північному полюсі! Звідки хоч вітер?

З цими словами містер Бенкс вистромив голову у вікно і подивився на будинок Адмірала Бума на розі Вулички. То був найпоказніший будинок на всю Вуличку, і вона страх пишалася ним, бо він на вигляд був точнісінько мов корабель. У садку перед будинком стояла щогла з прапором, а на даху позолочений флюгер, обрисами схожий на телескоп.

- Ух! - сказав містер Бенкс, мерщій втягнувши голову в кімнату.- Адміралів телескоп показує, що вітер східний. Я так і думав. Холодисько до кісток діймає! Одягнуся я, мабуть, у двоє пальт.

І він і неуважно поцілував дружину десь біля носа, помахав рукою дітворі й подався в Сіті.

А Сіті,- діти це чудово знали,- було таке місце, куди містер Бенкс ходив щодня, звичайно, крім неділі й свят, сідав там у велике крісло за великий стіл і робив гроші. Цілісінький день, не покладаючи рук, вирізував він пенси й шилінги, півкроновики і трипенсовики. Він приносив їх додому в невеличкому