Новицкий Орест [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">смаком, чуттям і прихильним розумінням завдань філософії, як свого чину єдиного і незамінного

виду культурної творчості.

ПОНЯТТЯ РОЗУМУ, з статті «Новицький Орест Маркович» на orthodoxy.org.ua.

За теорією Новицького завданням історика філософії є простежити розвиток світової теоретичної

думки в органічному зв’язку з релігійним розвитком. Духовний розвиток людства однаково

органічно виявляється як у пов’язаних між собою філософії та релігії, так і в науці, мистецтві

тощо.

В історії розвитку людського духу Новицький вивчав християнський світ. Наріжний принцип

світогляду Новицького – христоцентризм, прихід Христа – найголовніша подія в історії людства, а

вчення Христа – центр, з якого виходить все багатоманіття суспільно-історичного життя. Для

нього релігія та філософія – це два нероздільні полюси загальнолюдського духовного життя.

Релігія живиться «переконаннями серця», філософія – поняттями розуму.

Учений вважав релігію вищою від філософії, тому що перша єднає з Безумовним, друга тільки

мислить про нього.

ГРА СЕРЦЯ, з розвідки І. Горлача «Філософія України в культурі романтизму XIX ст.»

У статті «Про розум» Орест Новицький визначає головні ідеї розуму: ідею істинного (доброго) та

ідею прекрасного. Процес розкриття ідей здійснюється послідовно двома ступенями: спочатку ідеї

розуму, що сприймаються серцем, перетворюються у почуття істинного, доброго і прекрасного, а

потім з сфери чуттєвості ідеї переходять у фантазію, що наповнюється ідеями серця. Тут ідея

краси стає предметом релігійної символіки і сердечного прагнення.

Зв’язок філософії Ореста Новицького з ірраціоналізмом, а також те, що у нього є гра серця,

фактори набагато важливіші, аніж у Гегеля, свідчать про належність філософії Ореста Новицького

до національного світогляду.

НАУКА ЧИСТОГО МИСЛЕННЯ, з дослідження M. Ткачука «Орест Новицький як філософ та

історик філософії»

Ім’я О. М. Новицького навряд чи добре відоме сучасному читачеві. Та це й не дивно: його не

згадують ні Велика радянська, ні Українська радянська енциклопедії, ні численні енциклопедичні

словники, у тому числі й філософський. ...»Запеклий ворог матеріалізму», «ретроград», «апологет

християнства та самодержавства», «компілятор», не вартий ніякої серйозної уваги, – таким постає

О. М. Новицький у радянській історико-філософській літературі.

Яким насправді був світогляд О. М. Новицького? В чому полягає його значення в історії

вітчизняної філософської думки?

...У багатьох виданнях радянського періоду ми зустрінемо ту точку зору, що Новицький – не

оригінальний і, м’яко кажучи, не самостійний мислитель, що праці його «в цілому... мають

компілятивний характер», що він весь час когось успадковував і в когось щось запозичував.

Справді, якщо обмежувати спадщину О. М. Новицького лише його працями з логіки та психології,

то можна винести про нього таке враження.

Але ...творчість філософа не обмежувалась, по-перше, тільки логікою і психологією, вона значно

ширша і різноманітніша. По-друге, Новицький і не ставив собі за мету розробки питань логіки і

психології – вони цікавили його здебільшого як викладача, котрий читав лекційні курси з цих

дисциплін.

...Самобутність і оригінальність київського філософа найяскравіше виявилися в його історико-

філософських розвідках. Історико-філософська спадщина Новицького містить у собі і конкретні

дослідження окремих історичних етапів розвитку філософії, і розробку теоретичних та

методологічних проблем історико-філософської науки, і спробу осмислити історико-філософський

процес як цілість. Можна без перебільшення стверджувати наявність у спадщині О. М.

Новицького глибоко продуманої і розвинутої історико-філософської концепції.

Фундамент її складає розуміння філософії як науки чистого мислення.

ВІРА ВИЩА ЗА ЗНАННЯ, з автореферату Г. Апанасенко «Орест Новицький про сутність

предмету філософії та проблему періодизації історико-філософського процесу»

Мислитель стає на захист філософії тоді, коли її оголосили шкідливою. Наприкінці 40-х років ХІХ

ст. уряд Російської імперії, наляканий революціями в Західній Європі, запроваджує суворі заходи

щодо викладання філософії і суспільних наук, взагалі, у вищих навчальних закладах. Причина

такої ситуації зумовлена тим, що, за переконанням О. Новицького, у суспільстві не знають суті

філософії, предмету