Вороной Георгий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 1
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ВОРОНИЙ Георгій Феодосійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Математик. Фундатор сучасної аналітичної теорії чисел. В інформатиці існує науковий термін
«діаграма Вороного».
З викладацької родини. Батько, Вороний В., – професор.
Народився 16 (28) квітня 1868 р. в с. Журавці Пирятинського повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – Варвинський район Чернігівської області України).
Помер 7 (20) листопада 1908 р. в м. Варшаві (Польща). Похований за заповітом у рідному селі.
Навчався в Бердянській, Прилуцькій гімназіях, закінчив математичне відділення Петербурзького
університету (1885-1889).
Працював викладачем Варшавського університету (1894-1908).
Член-кореспондент Петербурзької АН (1907).
Член Московського математичного товариства (1898).
Лауреат премії ім. академіка В. Буняківського (1897).
Наш земляк – автор низки фундаментальних відкриттів, нових наукових напрямів. Більшість з них
стосуються геометрії багатогранників та геометрії чисел. Стимулювавши розвиток аналітичної
теорії чисел, вони знайшли найширший спектр практичного застосування: від комп’ютерної
графіки, офтальмології, кристалографії до проблем розпізнавання образів і створення штучного
інтелекту.
Перу В. належать доробки: «Про цілі алгебраїчні числа, які залежать від кореня незвідного
порівняння третього ступеня» (1894), «Про одне узагальнення алгоритму неперервних дробів»
(1897), «Про одне завдання з теорії асимптотичних функцій» (1903), «Властивості позитивних
досконалих квадратичних форм» (1907), «Дослідження про примітивні паралелоедри» (1908-1909).
Помер В. раптово від хвороби нирок.
Його пам’яті вчені світу присвятили три Міжнародні конференції з теорії чисел, які пройшли у
Києві (1993; 1998; 2003).
Серед друзів та близьких знайомих В. – А. Марков, Г. Мінковський, Б. Делоне, В. Серпинський та
ін.
***
ЖАГА ДО ПОШУКІВ
, з життєвого кредо Г. Вороного
Жага до пошуків, до відшукання нових властивостей і відношень величин розвинулась у мене
неймовірно; я через силу випускаю перо з рук.
СИДЖУ І ПИШУ, ПИШУ, з щоденника Г. Вороного
29 березня 1887 р.
Я по 12 годин підряд обчислюю об’єми геть не потрібних мені пірамід і таке інше, і раптом, на
найцікавішому місці – швах! Виходить ні Богові свічка, ні чортові коцюба!
10 квітня 1887 р.
Цілих десять днів я не писав свого щоденника, але не тому, що було ліньки, а просто за браком
часу. Весь Страсний тиждень я сидів над розрахунками сонячного і місячного затемнень. Здається,
щодо першого я одержав хибний результат. Доведеться переглянути деякі частини обчислень.
16 травня 1887 р.
Я відчуваю в собі силу, маю бажання працювати, але для цього слід позбутися завеликої кількості
знайомств. Моя кімната – якийсь готель, в ній постійно повно відвідувачів.
25 грудня 1888 р.
Вчора я завершив розпочате мною доведення теореми Адамса, який про останню теорему сказав,
що він не може її довести, але що він не має жодних сумнівів щодо її істинності. Я довів її цілком
строго, так що раніше накреслене є окремим випадком, але мені довелося додати одну лему…
9 січня 1889 р.
Я не хотів починати свого щоденника, доки не дізнаюся напевно, що робота, яку я представив
професору Маркову, ним схвалена. …Він мені сказав, що якби розібратися з літературою цього
питання, то можна було б надрукувати мою працю. Я сказав, що хотів би трохи зачекати, бо
продовжив свою роботу.
Він мені сказав, що він проглядав таблицю чисел Бернуллі і не впевнений, що можна знайти закон
чисельника, бо там з’являються дуже великі прості числа. У відповідь я представив йому теорему, яка вводить ці прості числа…
4 березня 1889 р.
Учора я написав ці рядки і одразу ж засів за роботу. І ось за кілька годин я перевернув усю свою
попередню роботу. Все, що там було неясного, все це виводиться так просто, що кращого й
бажати не треба
6 серпня 1889 р.
Тож прощавай, Олю, прощавай, Журавко! до нової весни я загорнусь у свою броню і, як уві сні,
буде ввижатися мені це літо, яке дало таки мені, крім сил і здоров’я, ще й ті крихітки щастя, які, я
знаю, так часто буду знову переживати, читаючи в Петербурзі свій щоденник, збираючи їх із тих
розмов з Олею, які я записував, і всього того, що так часто змушувало битись моє серце...
Последние комментарии
8 часов 57 минут назад
16 часов 57 минут назад
1 день 7 часов назад
1 день 11 часов назад
1 день 11 часов назад
1 день 11 часов назад