Видатні наукові відкриття. Дитяча енциклопедія. [Валентина Скляренко] (pdf) читать постранично, страница - 127

точкою у вченні Вернадського про геохімічну
діяльність живої речовини, про біосферу, стала робота «Жива речовина», яку він закінчив у 1922 році. Біосфера для Вернадського — нова геологічна сила в розвитку планети. Це цілісна система,
головне в якій — активність живої речовини, здатність впливати
на земні процеси.
До Вернадського якщо і вживали термін «біосфера», то все
одно трохи недооцінювали її в геологічному плані. Тобто їй відмовляли у здатності впливати на геологічні процеси, на зовнішність планети.
Свої лекції про
біосферу
Вернадський
У 1917 році Вернадський переїхав на Україну.
читав так натхненно,
У важкі часи громадянської війни він брав
що міг захопити кого
участь у створенні Академії наук і був
завгодно. Так, у 1922—
обраний її президентом.
313

1923 роках у Сорбонні він читав лекції про геохімію біосфери,
постійно підкреслюючи роль людини у процесах, що відбуваються з планетою. Серед слухачів були французький математик Ле
Руа і геолог П’єр де Шарден (1881—1955). Вони так перейнялися
ідеєю біосфери, що розвинули її далі.
Ле Руа, розвинувши ідеї Вернадського, проголосив про перехід біосфери в ноосферу — розумову оболонку планети. Власне,
він уперше і ввів цей термін. «Вголос» він уперше висловив його
у 1927 році під час лекцій у Коллеж де Франс (Париж).
Про ноосферу багато розмірковував і його земляк, першовідкривач синантропа П’єр де Шарден. Але він примудрився розвинути ідеї Вернадського в ірраціоналістичному напрямку. Основною працею де Шардена є сповнена містицизму робота «Феномен
людини». Автор надав ноосфері містичного значення. Можливо,
на його погляди вплинуло те, що вчений ще в юні роки вступив
до релігійної організації. Там він проявляє себе як відданий католик, попри те, що знайшов предка людини і твердив про еволюційне зародження життя на планеті.
Можливо та містика, що її неодмінно додавав Шарден до ноосфери, дещо засмучувала Вернадського, і він тривалий час не
виявляв наукової зацікавленості до цього. Але згодом він не тільки сприйняв термін «ноосфера» (без містичного забарвлення, а
такий, яким він був у Ле Руа), а й розширив його розуміння,
створив цілу теорію ноосфери. Тож ноосфера твердо асоціюється
з іменем Вернадського, хоча сам термін йому і не належить.
Перший раз із вуст цього
вченого «ноосфера» прозвучала
під час його доповіді в 1937 році
на Міжнародному Геологічному конгресі. Вона називалася
«Про значення радіогеології
для сучасної геології». І в ній
були такі слова: «Ми живемо
в епоху, коли людство вперше охопило в бутті планети
всю Землю. Біосфера, як вдало
висловився Ле Руа, перейшла
в новий стан — у ноосферу».
Згодом, вже після смерті вченого, у 1945 р. в американському журналі було опубліковано
його статтю «Біосфера і ноосфера». Найбільш повно про
Ï’ºð Øàðäåí
ноосферу йдеться у роботі Вер314

надського
«Наукова
думка як планетарне
явище».
Як видно із назви
роботи, вчений тепер
говорить про важливу геологічну роль не стільки живої речовини, скільки людської
думки. Цей неминучий перехід зумовлений активною діяльністю
наукової думки людини: «Наукова думка є частина структури…
біосфери, і її в ній проявлення, її утворення в еволюційному процесі життя є великої важливості подією в історії біосфери, в історії планети».
І дійсно, якщо поміркувати, неозброєним оком видно (не треба бути ані геологом, ані іншим вченим), як людська наукова
думка змінює реальність, а значить, і планету в цілому. Людина
навчилася утворювати нові сполуки, які, можливо, і не входили
до планів природи. Людина змінила геохімічну історію всіх металів, утворила нові сполуки.
Вернадський постійно підкреслював активну перебудову людиною біосфери. Для нього в ноосфері об’єднувались, взаємодіючи, думка й праця людства. У його концепції передусім важливі
були не сама по собі наукова думка або сукупність думок, а той
реальний результат, що вона дає, результат, що обов’язково позначається на геохімічних явищах, а таким чином і на всій планеті
в цілому.
Свій вплив на планету, на творення і розвиток ноосфери, за
Вернадським, має також культура (дійсно, людство відрізняється
не тільки науковою думкою). Він розглядає її під власним кутом
зору, називаючи особливою формою біогеохімічної енергії. Вона
бере активну участь у творенні і розвитку ноосфери — вважає
вчений.
Процес становлення ноосфери є тривалим, і він ще не закінчився, — твердив Вернадський. Він вважав, що тепер від людини
залежить, як піде цей процес. Чи зможе вона спрямувати свою
наукову думку для блага, чи зможе не нашкодити планеті. Вчений
застерігав: «У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде вживати свій розум і свою працю на самознищення». В той час такі ідеї
здавалися трохи дивними. Тоді ще так гостро не стояли проблеми екології, над ними
так не