Картер Нік 84-112 Збірник Кіллмайстер Ніка Картера [Ник Картер] (fb2) читать постранично

Картер Ник
Картер Нік 84-112 Збірник Кіллмайстер Ніка Картера

Картер Нік 84-112 Збірник Кіллмайстер Ніка Картера

Картер Нік

84-112 Збірка Кіллмайстер Ніка Картера

84. Пекінське досьє http://flibusta.is/b/690087/read

85. Жах льодового терору http://flibusta.is/b/691313/read

91. Змова N3 http://flibusta.is/b/699347/read

97. Підроблений агент http://flibusta.is/b/700356/read

100. Контракт Катманду http://flibusta.is/b/701133/read

103. Зв'язок зеленого вовка http://flibusta.is/b/702474/read

104. Повідомлення: Нафта 74-2 http://flibusta.is/b/703119/read

110. Катастрофа на "Вулкані" http://flibusta.is/b/704739/read

111. Високий дохід у смерті http://flibusta.is/b/705314/read

112. Змова проти Ніхов'єва http://flibusta.is/b/706384/read

Нік Картер

Пекінське досьє

перевів Лев Шкловський на згадку про загиблого сина Антона

Оригінальна назва: The Peking Dossier

Перша глава

Я не звернув особливої уваги на заголовок. Там говорилося щось про застреленого сенатора.

Я поклав монету на блискучий прилавок газетного кіоску в Волдорфі. Мабуть, їм знадобилася година, щоб зробити його таким блискучим. "Поки ви це робите, - сказав я дівчині за прилавком, - я хотів би пачку Lucky Strike".

Вона нахилилася і оглянула полицю внизу. Мені дуже сподобалося те, що сталося, коли вона нахилилася. Я додав півдолара.

- Ні, ні, - сказала вона. «Цигарки сімдесят п'ять.

Я глянув на неї. "Цін Нью-Йорка достатньо, щоб змусити нас кинути палити", - сказав я.

Вона подарувала мені свою посмішку.

— Все гаразд, — сказав я, кидаючи ще чвертку на прилавок. Нік Картер, останній із великих марнотратів.

Я побачив своє відображення у дзеркалі у вестибюлі. Мені завжди здавалося, що я виглядаю саме тим, ким я є. Таємний агент. Я надто високий і злий, щоб влізти в елегантний діловий костюм. Крім того, я також виглядаю так, ніби надто довго гуляв за вітром та негодою. Маленькі дівчатка називають таке обличчя "старим". Великі дівчатка називають це «багато пережили». Я думаю, що це просто зморшки, а решта мене не турбує.

Я глянув на годинник. 1:50. Я прибув рано. Хоук хотів, щоб я зустрівся з кимось із AX, щоб той проінструктував мене про якусь надзвичайну ситуацію. Він надіслав би мені дівчину. Руда. Вона спитала б, чи знаю я, як пройти до ресторану «Вежа». А у Нью-Йорку немає такого ресторану.

Я підійшов до одного з великих м'яких крісел у залі очікування — поряд з ним стояла попільничка. Я витратив останню упаковку моєї спеціальної марки та забув замовити ще. Але Лакі Страйк також був нічого. Я відкрив газету.

«Вчора пізно ввечері в ексклюзивному казино «Гренада» в Нассау сенатора Джона В. Сейбрука, голову Комітету з військових справ, застрелили високих нападників у фракі. За словами очевидців, сенатор щойно виграв пару разів, граючи в Блек Джек, коли гравець поруч із ним із криком «чит» вихопив пістолет і двічі вистрілив у нього. Місцева поліція помістила підозрюваного під варту. Попереднє психіатричне висновок вказує на те, що ця людина, Чен-лі Браун, психічно неврівноважена. Максимальна ставка за столом складала два долари».

Я глянув на картинку. Чен-лі Браун зовсім не виглядав психічно неврівноваженим. Він більше був схожий на кота, який щойно з'їв канарку. Вузькі азіатські очі на широкому твердому обличчі. Рот скривився у злісному сміху. Я знову глянув на фото. Щось мене турбувало. Щось на зразок тих двох картинок поряд: знайди помилку.

«Вибачте, а не підкажете, як пройти до ресторану «Вежа»?»

Зовсім руда. Густі хмари мідного кольору навколо красиві обличчя. Обличчя, яке, здавалося, було суцільно очима. Очі, які здавалися повністю кольоровими. Зелені, коричневі, червонувато-коричневі. На ній був якийсь військовий костюм. Просто Форт-Нокс: тут захована золота копальня.

Я сказав. - "Вежа?" 'ніколи про нього не чув.' Я повинен був сказати це, і я сказав це як ідеальний актор.

'Ні?' — сказала вона, морщачи милі зморшки на милому лобі. — Може, ви маєте на увазі готель «Вежа»? Це також було частиною мого тексту.

'О ні. Як безглуздо, га? Я збиралася зустрітися з друзями та подумала, що вони сказали ресторан «Вежа». Вона й сама була чудовою актрисою.

— Знаєш що, — голосно сказав я, щоб усі, кому це може бути цікаво, почули. — Тримаю парі, у барі є телефонна книга. Ми знайдемо всі ресторани, в назвах яких є слово «Вежа».

"Це може зайняти кілька годин", - сказала вона.

- Я знаю, - сказав я.

Ми знайшли темний куток. Я замовив бурбон, вона шеррі. Леді була леді. 'Що ж?' Я сказав це, коли офіціант приніс наші напої. Не те, щоб я так поспішав приступити до справи.

Вона запитала. — Ти вже читав газету? Так вона хотіла дістатися до суті.

Я знизав плечима. "Тільки першу смугу".

Вона кивнула головою. Ось про що я хотіла поговорити.

— Ви маєте на увазі сенатора Сейбрука?

'Не зовсім. Насправді я мала на увазі Ченлі Брауна.

— Це пов'язано з ним?

«Ммммм. Частково.

Всемогутній Бог. Ще одна дівчина, яка любить грати у ігри. Тільки