Створено в Америці. Соціальна історія культури й характеру американців [Клод С. Фішер] (fb2) читать постранично

Клод С. Фішер Створено в Америці. Соціальна історія культури й характеру американців

Присвячую Аві й Леа, які допомагатимуть розбудовувати майбутнє Америки

Передмова й подяки

Левову частку останніх двадцяти років я присвятив заглибленню в соціальну історію Америки, тож вивчав чимало детальних і водночас виразних досліджень повсякденного життя пересічних людей у часи, що давно минули. Почасти я був просто зачарований оповідями, коли дізнавався про рутинні практики, проблеми і світогляд вирощувачів тютюну, які в XVII столітті боролися з хворобами в Чесапікському регіоні; дівчат із сільських ферм, які їхали працювати на фабриках у штаті Массачусеттс до Громадянської війни у США; підприємців, які докладали всіх зусиль, щоб досягти успіху в нових містах середнього заходу; молодих жінок, які нещодавно вийшли заміж і силкувались облаштувати родинну оселю на безплідних землях західного фронтиру; та сили-силенної інших дійових осіб на сцені американської історії. Занурення в цю літературу дарувало мені не лише навчання, а й насолоду.

Також я прагнув скористатися цими глибокими знаннями, щоб порушити традиційне питання «модерності». Що означало модерне життя (поява промисловості, техніки, великих міст, достатку) для досвіду й особистості пересічних людей? Чи існували суто модерні індивіди, і якщо так, то якими були культура й характер цих індивідів? Соціологія, цебто моя професія, постала як реакція на ці запитання, якими досі захоплюються соціологи.

Ця книжка застосовує те, що я дізнався від соціальних істориків (а також від інших учених), до окремих аспектів питання модерності, точніше, до американської версії модерності. Книжка починається з розгляду основ, які зумовлюють культуру й людський характер: життя, здоров’я, безпека й майно. Модерні американці дістали з усього цього чималу користь. Ця користь спричинила більшу впевненість чи, може, більшу жадобу речей? Після цього книжка звертається до особистих стосунків американців і розповідає про зростання кількості невеликих груп, суспільних діяльностей і варіантів соціального вибору в модерному житті. Дивовижно, але добровільність, що була характерною рисою культури колоніальної Америки (де індивідуалізм поєднувався зі спільнотою), з часом начебто посилювалася й поширювалася. Модерне життя дало змогу багатьом американцям перетворитися на типовіших «американців», стати незалежними людьми в добровільних спільнотах. Врешті, книжка звертається до людського характеру й з’ясовує, чи сучасні американці думають або відчувають інакше, ніж їхні предки. Чи стали, приміром, сучасні американці скептичнішими або тривожнішими? Значно менше, ніж ви можете собі уявити, – ось у чому, хоч це й дивно, полягає відповідь. А втім, американці набули когнітивних навичок і розвинули емоційні звички, які допомогли їм повноцінніше брати участь у культурі добровільності, що характеризує Америку.

*

Передусім маю подякувати соціальним історикам, на чиїх здобутках ґрунтується ця книжка. Їхні зусилля, спрямовані на те, щоб розкрити прожите минуле, – це тривала й важка праця. Самотужки здійснивши окреме історичне дослідження (книжка «Телефонує Америка: соціальна історія телефону до 1940 року»), можу засвідчити, що робота в архівах вимагає серйозної дисципліни. Сподіваюся, я точно відтворював знання соціальних істориків.

Фінансова підтримка створення цієї книжки була хоч і незначною, проте постійною: я отримував невеликі щорічні ґранти від комітету з досліджень у Каліфорнійському університеті в Берклі. Упродовж майже двадцяти років цей комітет фінансував працю багатьох студентів, що допомагали мені опрацювати величезний обсяг літератури. Ось їхні імена: Джон Чань, Крістіна Сьєло, Крістін Ґетц, Ґрем Гілл, Стівен Керр, Бенджамін Муді, Майкл Пелтон, Джон Пеннінґтон, Том Пессах, Емі Шалет, Ліса Стампніцкі, Чарльз Стівенз, Дженніфер Ютрата, Енн Вуд і Річард Вуд. Аві Фішер і Леа Фішер також трішки допомогли.

Коли цей проєкт перетворився на книжку, я дістав користь із того, що частини книжки прочитали Майкл Гаут, Джон Леві Мартін, Пітер Стромберґ, Вівіана Зелізер і Шерон Зукін, а також редактори з соціології Карл Бейкмен і Тім Саллівен. Джеймз Т. Сперроу прочитав і прокоментував усю книжку, як і Пол Дімаджо, який здійснив це з такою енергією й скрупульозністю, що міг би вимагати співавторства.

Для мене було насолодою знов працювати з командою видавництва «University of Chicago Press», яку очолювали легендарний і енергійний редактор Даґ Мітчелл та його асистент Тім Макґаверн. Мері Ґел ретельно відредагувала складний рукопис. Метт Ейвері заслуговує дяки за дизайн книжки, а Леві Стал – за маркетингову кампанію (і назву книжки).

Врешті-решт, я надзвичайно вдячний своїй сім’ї. Мої діти, Аві й Леа, з перших років життя й до дорослого віку терпляче спостерігали за тим, як я ховаюсь у свій кабінет, щоб працювати