Героїчне і людське: спогад про українських національних провідників 1941-1945 років [Джон Армстронг] (doc) читать постранично, страница - 4

помічники у ході справи домоглися тимчасової підтримки своєї декларації митрополитом Шептицьким.
Швидко заарештований за німецьким наказом, Стецько був не в стані (як і Бандера) керувати підпільною та партизанською діяльністю ОУН. Але він здійснював непрямий вплив на деякі рішення, наприклад, про нейтралітет ОУН(б) щодо формування дивізії „Галичина”, що по суті дало багато рекрутів з числа бандерівців. Перебуваючи після Другої світової війни в еміграції, Стецько з допомогою своєї талановитої дружини (яка надзвичайно добре володіє англійською) невтомно працював для підтримки української незалежності. „Антикомуністичний блок народів” (АБН) зібрав емігрантських лідерів націоналістичних рухів з багатьох країн, що були під комуністичною владою. Своїми зусиллями вони домоглися підтримки конгресом США „Тижня поневолених народів”, чим привернули увагу до порушення права на самовизначення. Роки підпілля в Польщі й ув'язнення під час Другої світової війни не дозволили Стецькові дістати формальну освіту в галузі права і дипломатії, що могла б допомогти йому уникнути певних помилок – таких, як первісне невдале формулювання декларації 30 червня чи блокування з певними одіозними рухами в АБН. Взагалі ж Стецько, як видається, добре підходив для небезпечної й невдячної праці фанатичного „пробивання” справи поневоленої нації. Чи зміг би він адаптуватися до політичної діяльності у стабільній державі, ми, на жаль, ніколи не дізнаємося.
МИКОЛА ЛЕБЕДЬ: революційний національний конспіратор. З п'яти осіб, яких я намагаюся охарактеризувати, Микола Лебедь, який відвідав незалежну Україну, – єдиний, хто ще живе. Наші особисті контакти були дещо обмеженішими, ніж із Боровцем, Кубійовичем та Стецьком. Я мав одну довгу розмову з Лебедем в березні 1953 р. Невеликої статури, енергійний, він справляв сильне враження. Як і Стецько, Лебедь був відданим батьком і чоловіком. Я пригадую, як після обговорення найважливіших політичних питань він висловив занепокоєння тим, що погіршується знання української мови в його маленьких дітей (які ходять до католицької школи у верхньому Манхеттені).
Коли Стецька заарештували, Лебедь перейняв майже на два роки керівництво крайовими операціями ОУН(б). Його першочерговим, надзвичайно важливим завданням було вислати похідні групи для організаційної та пропагандистської роботи у Східній Україні. Лебедь запевнив мене, що після 1941 р. не бував на Волині і передав усю партизанську діяльність там Шухевичу до березня 1943 р. Виконував Лебедь надзвичайно небезпечні підпільні завдання протягом багатьох місяців тоді, коли нацистська влада без розбору розстрілювала всіх агентів ОУН(б), яких їй вдавалося розкрити. Але небезпека, здавалося, тільки додавала енергії цьому суворому самовідданому національному революціонерові. Він розповів мені, як після кількарічного ув'язнення в польських тюрмах йому вдалося втекти у вересні 1939 p.; польська охорона знищила багатьох в'язнів при наближенні німецьких або радянських військ, але Лебедю пощастило на більш людяних тюремників. Пізніше за Лебедем полювали не лише радянські й нацистські агенти, але й вороги з числа своїх, які звинувачували його в організації актів насильства проти політичних опонентів.
Незважаючи на це, він зберігав – під час розмови зі мною – здатність визнавати помилки своїх прибічників і досягнення своїх противників. Протягом 1943-1944 pp. його вплив, видається, відігра­вав важливу роль у зверненні УПА до програми, яка мала ширшу базу, кульмінацією чого стало створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Піклуючись про соціальну й економічну програми, які б спиралися на ширшу політичну базу, він та його послідовники врешті-решт розірвали із проводом Бандери—Стенька. Для багатьох українських націоналістів часу Другої світової війни Лебедь і УГВР залишилися найбільш привабливою політичною силою. З іншого боку, люди типу Лебедя, як і більшість конспіраторів і навіть агентів офіційних розвідок, не бувають приємними колегами. Однак, коли підпільна діяльність стає єдино можливим способом опору, їхні навички й темперамент стають незамінними.
АНДРІЙ МЕЛЬНИК: офіцер в ролі націоналістичного провідника. Мельник, який народився в грудні 1890 p., був на ціле покоління старший від лідерів ОУН(б). У своєму проникливому аналізі Антоні Сміт вказує, що в період опору більш потужному сусідові часто трапляється війна „синів проти батьків”, коли світська інтелігенція повертає старих охоронців традиції, щоби мобілізувати ментальність соціальних низів і перетворити її на політичну силу8. Такі розлами між поколіннями часто виникали на критичних поворотах української історії в XX ст. Проголошення народно-демократичної республіки під час Першої світової війни, за яким послідував набір офіцерських кадрів із паралізованої російської імперської армії та розформованих австро-угорських сил, являє собою певний тип повстання молодшого покоління проти намагання старших