Секрети Лос-Анджелеса [Джеймс Еллрой] (fb2) читать постранично

Відгуки про Джеймса Еллроя

Майстерний творець особистих мов, він у жодному разі не є звичайним романістом-істориком… його твори надають відчуття повного занурення в саме серце найогидніших життєвих мрій.

Guardian

Його стиль є унікальним і переконливим, а його теорії про те, що лежить в основі великих нерозв’язаних таємниць американського злочинного світу, є абсолютно правдоподібними… Він однозначно є одним із найоригінальніших і зухвалих нині живих авторів. Він є свого роду хрещеним батьком — у мафіозному сенсі — американської літератури. Ніби янгол — темний, задумливий і обізнаний, — він спостерігає за цим світом із дахів будинків.

Independent on Sunday

Чоловік, який сам себе називає «демонічним псом американського детективу», і надалі пише неперевершені книги.

Daily Mail

Джеймс Еллрой — найкращий автор детективного жанру у світі.

Стюарт Невілл, Irish Times

Джеймс Еллрой — видатний автор детективного жанру свого покоління.

Independent

Еллрой є автором кількох найпотужніших детективних романів поміж колись написаних.

New York Times

Без нього та його детективів не було би ані Девіда Піса, ані «Клану Сопрано», ані Іена Ранкіна, ані «Дротів», ані робіт незліченної кількості письменників і кінематографістів, натхненних свого часу романами Еллроя.

GQ

Джеймс Еллрой — просто геній. Найкращий американський детективний автор від часів Реймонда Чандлера та один із найчитабельніших авторів-експериментаторів у світі.

Times Literary Supplement

Найоригінальніший автор кримінального жанру сьогодення.

Майкл Карсон, Spectator

Найвиразніший автор детективів свого покоління.

Джон Вільямс, Sunday Times

Унікальний голос американського детективного жанру.

Sunday Telegraph

Джеймс Еллрой Секрети Лос-Анджелеса

Мері Догерті Еллрой

Слава, яка коштує всього й не означає нічого.

Стів Еріксон

Пролог

21 лютого 1950 року

Покинутий мотель на пагорбах Сан-Берду; Базз Мікс з’явився тут із дев’яноста чотирма тисячами доларів, вісьмома кілограмами високоякісного героїну, дробовиком, револьвером 38-го калібру, автоматичним пістолетом 45-го та викидухою, купленою на кордоні в пачуко. Неподалік було припарковано ще один автомобіль, який належав поліції Лос-Анджелеса, але в ньому сиділи бики Міккі Коена. Що ж, тіхуанські копи зможуть забрати собі частину його здобичі, а труп самого Мікса просто скинуть у річку Сан-Ісідро.

Він був у бігах вже тиждень і на те, щоб залишитися в живих, просадив п’ятдесят шість штук: машини, ночівлі вартістю по чотири-п’ять тисяч за ніч — з надбавкою за ризик — господарі знали, що за ним по п’ятах несуться Міккі Коен та лос-анджелеські лягаві. Міккі Коен — тому що Базз Мікс кинув його на наркоту і увів жінку, поліція Лос-Анджелеса — тому що Базз Мікс убив одного з їхніх людей. Уже майже укладена угода зірвалася, щойно стало відомо, що за нею стоїть Коен, і тепер ніхто б не наважився продавати це лайно, побоюючись його помсти. Найкраще тепер було віддати товар синам Дока Енґлеклінґа — Док все влаштує, він усе розфасує, продасть, коли ситуація вирівняється, і віддасть Міксові його відсоток. Док працював було із Коеном і чудово розумів, що з цим відморозком жарти кепські; за п’ятнадцять штук брати влаштували йому місце у мотелі «Ель Серрано» та організували втечу. Сьогодні ввечері двоє хлопців, що проводять через кордон нелегалів, відвезуть його на підпільний аеродром і посадять на літак, який перенесе його до Ґватемали. А близько десяти кіло чистого герича залишаться в Штатах, і з часом Базз незле на ньому навариться. Якщо, звичайно, вірити хлопцям Дока і якщо їх і собі не кинуть ці переправники нелегалів.

Мікс зупинив машину в сосновому лісочку, виволік свою валізу, оцінив ситуацію: мотель на дюжину номерів було побудовано у формі підкови, ззаду впритул підступали скелясті урвища — тихцем не підберешся.

Порожнє подвір’я було всіяно гілками, уривками паперу, порожніми пляшками —